«Фу-ух, фух» — дихали міхи і роздмухували жар, в якому пеклося-розпікалося до червоного й м\’якло залізо. Роздягнуті до пояса м\’язисті чоловіки в твердих шкіряних фартухах по черзі ритмічно вдаряли по ковадлу. Під жваву мелодію молотків безформні шматки змінювалися — ставали пелюстками квітки, пір\’їнами з крила птахи, завитком локона чи лезом.
Просто неба, щедрого на весняний дощ, в Івано-Франківську проходив міжнародний фестиваль «Свято ковалів-2006».
«У вас тут просто якийсь ковальський рай,» — здивовано виснував Сергій Бутирін, представник петербурзького журналу «Мир металла». А фестиваль — і це факт — справді вдався. Більше 250 гостей із 17 областей України і 18 країн світу з\’їхалися до столиці Прикарпаття. Впродовж трьох днів фесту (5-7 травня) провідні майстри ковальського мистецтва, їхні учні, науковці, представники спеціалізованих видань і посланці різних міст різних країн, зацікавлені у ковальстві, працювали — розповідали і дискутували, обмінювалися досвідом і демонстрували ноу-хау, влаштовували майстер-класи, виставки і ковальські шоу.

Свято ковалів
«Ви мусите знайти дуже вагому причину, щоб я не приїхав на цей фестиваль наступного року,» — відгукнувся про акцію один з найактивніших шоуменів свята, корифей європейського ковальства, 68-річний (з них 54 роки віддано кузні) голландець Хууб Сенсен. Довкола його майстерні на площі Шептицького (пересувна кузня, з якою пан Сенсен подорожує фестивалями, уміщається в кузові машини і розгортається за 15 хвилин) юрмилося чи не найбільше городян. Три жінки з ковальської команди голландця так вправно орудували реманентом, що заслужили зливу компліментів з вуст попервах скептично налаштованих глядачів-чоловіків. Сувеніри, викувані представницями слабкої статі, просто розмітали. Симпатична афроамериканка Шартелла Сантьяго з автогеном у руках і розкішним манікюром (гелеві нігті, розписані білими квітами!) викликала тихий шал і в жіночої половини аудиторії. Перцю підсипав сам маестро Хууб, майстерно виграючи на трубі складні рулади.
Британці дивували публіку показом колекції залізних жіночих спідничок (з натовпу цікавилися, чи є в комплекті пояс вірності). Поруч у старовинній кузні, де голосно пихкали міхи, київські ковалі у вишиванках, з правдивими козацькими оселедцями (то — стиль життя, пояснив майстер Богдан Попов) кували леза до бойової сокири часів Київської Русі.
Але найоригінальнішими виявилися львів\’яни. Команда Володимира Кудлайчука робила пироги — в прямому і переносному сенсі. Поки ковалі вистукували свої залізні вареники (начинка — гайки), на полум\’ї горна в казанку їх помічниця заварювала справжні пироги, щедро мастила їх шкварками і пригощала всіх довкола.

Бізнес і мистецтво
Фестиваль ковалів — це не тільки видовище, кажуть організатори Сергій Полуботько (голова Спілки майстрів ковальського мистецтва України) та Наталія Гасюк (виконавчий директор Ради з туризму Карпатського регіону). Вперше виставкова частина акції презентувала навчальні заклади України, які готують художників та дизайнерів з металу (експозиція діє в Івано-Франківському обласному художньому музеї до кінця травня). А також представила авторські роботи майстрів із Нідерландів, Швеції, Естонії, Польщі, Великобританії, США (виставковий салон обласної Спілки художників, до 20 травня). Мистецький рівень обох експозицій високо оцінили закордонні гості, зокрема, президент об\’єднання ковалів-дизайнерів Європи Кеес Пронк і керівник Британської асоціації художників-ковалів Теренс Кларк.
Про те, що ковальська справа в Україні має потенціал і майбутнє, говорив журналістам партнер фесту, директор Українського ковальського підприємства «Гефест» Віктор Бурдук (Донецьк). За його словами, в нашій країні сформувався потужний ковальський рух, що має виразну творчу мотивацію. Тож підтримка ковальства великим промисловим капіталом (ідеться, зокрема, про домовленості з Індустріальним союзом Донбасу) заповідає йому добрий поступ.

Наталія КУШНІРЕНКО. 2006. Галицький Кореспондент

You must be logged in to leave a reply.